Метою практики є формування компетентності педагога-вихователя у процесі організації та здійснення студентом самостійної діяльності в умовах закладу позашкільної освіти, що передбачає набуття й удосконалення загальнопедагогічних і професійних знань, умінь і навичок, ціннісних орієнтацій та досвіду діяльності.
Компетентність педагога передбачає формування та вдосконалення таких компетенцій:
- використовувати та вдосконалювати власну систему знань та вмінь з теорії та методики виховної роботи на основі володіння професійними знаннями;
- планувати та організовувати процес виховання, обирати та застосовувати відповідне методичне і дидактичне забезпечення;
- здійснювати об’єктивну діагностику рівня вихованості, контроль й оцінювання результатів виховної діяльності;
- застосувати сучасні методи, технології, прийоми, засоби виховання у виховній роботі, спираючись на знання з психолого-педагогічних дисциплін, конкретних методик.
- бути готовим до відкритого спілкування і співпраці з дітьми, учнями, вихованцями, батьками, представниками дитячих і громадських організацій, місцевого самоврядування;
- бути готовим до інноваційної діяльності, формування позитивного професійного досвіду, до педагогічного пошуку.
Визначена мета конкретизується в таких завданнях:
1) поглиблення психолого-педагогічних, методичних і спеціальних знань;
2) розвиток уявлень про систему діяльності сучасного освітнього закладу (специфіку освітніх програм, напрями діяльності педагогічного колективу, про функціональні обов’язки представників адміністрації і педагогічного колективу, традиції й інновації в організації роботи тощо);
3) формування у студентів педагогічних умінь:
– гностичних, які передбачають аналіз власної педагогічної діяльності та діяльності інших студентів-практикантів; аналіз колективу вихованців;
– проективних, що забезпечують планування освітньої роботи (тематичне і поурочне), виховної роботи, розробку конспектів занять, виховних заходів, відбір форм і методів навчання і виховання тощо;
– організаторських, спрямованих на здійснення власної педагогічної діяльності та на керівництво активною діяльністю учнів, розвиток їх ініціативи і самостійності;
– комунікативних, що пов’язані з вербальним і невербальним спілкуванням студента-практиканта з учнями і колегами (своїми товаришами, педагогами, методистами);
4) розвиток інтересу до професійної педагогічної діяльності, творчого ставлення до педагогічної роботи;
5) розвиток у студентів широкого кола педагогічних здібностей як: а) мотиваційно-творча активність і спрямованість особистості; б) інтелектуально-логічні здібності особистості; в) інтелектуально-евристичні, інтуїтивні здібності; г) світоглядні властивості (якості) особистості, які забезпечують успіх у навчально-творчій діяльності; д) моральні властивості (якості); ж) естетичні властивості (якості); з) комунікативно-творчі здібності; к) здібності до самоуправління особистості; л) індивідуальні особливості особистості; 6) формування професійно-творчих умінь педагога, що проявляються у здатності самостійно переносити раніше засвоєні спеціальні знання й навички у нову нестандартну ситуацію, знаходити правильні й оригінальні шляхи розв’язання педагогічних проблем в умовах дефіциту часу та інформації, альтернативні варіанти їх вирішення, комбінувати раніше відомі способи дій у нові при здійсненні навчально-виховного процесу.