Історія кафедри

Історія викладання педагогічних дисциплін у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С.Макаренка бере свій початок з 1924 р. Першим викладачем педагогіки був Георгій Пилипович Самброс (1894 – 1975 рр.) – кандидат педагогічних наук, заслужений учитель, талановитий педагог-новатор, автор методичних посібників з педагогіки, української мови, які базувалися на спадщині Я. А. Коменського, К. Д. Ушинського,
Т. Г. Лубенця. Предметами наукових інтересів Г. П. Самброса були такі проблеми: «Педагогічні гуртки в школах», «Театральна робота в школі», «Вивчення рідної мови в школі і ВНЗ», «Клубна робота в школі», «Дитяче самоврядування», «Шкільні свята і вечори», «Шефство над молодшими школярами», «Виховання неорганізованих дітей дітей на “вулиці”», «Методична робота вчителя у школі».

Г. П. Самброс очолював редколегію журналу «Наша освіта» (виходив у Сумах з грудня 1924 р.), в якому порушувались питання організації й керівництва народною освітою в окрузі, масових форм соціального виховання, професійної освіти, досвіду методичної роботи в народній освіті. Важливого значення надавалося редакцією журналу питанням розвитку української культури, рідної мови, шкільного та позашкільного виховання.

Г. П. Самброс – автор книг «Система безперервного педагогічного практикуму» (1930 р.), «Орієнтовна програма педроботи на дитмайдані» (1930 р.), «Оцінка мови студентів педвишів» (1930 р.) та ін.

Як окремий підрозділ кафедра педагогіки була створена у 1930 р. Її першим завідуючим (1930 – 1933 рр.) стала представниця харківської педагогічної школи – професор Ганна Павлівна Попова. В історії СумДПУ вона залишилася як керівник, який мав видатні організаторські й лекторські здібності та здійснював серйозні зусилля для якісного оновлення кадрового складу своєї кафедри за рахунок аспірантів Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Г. П. Попова відзначилась і як громадський діяч, який проводив активну просвітницьку роботу серед населення.

Значний внесок у становлення кафедри здійснила старший викладач Анастасія Євдокимівна Алмашина, що працювала в Сумському педінституті в 1931 – 1958 рр. Деякий період вона очолювала Сумський міський відділ освіти, а в післявоєнні роки стала керівником кафедри . А. Є. Алмашина пов’язувала теорію педагогіки з досвідом практичної роботи в школі, разом зі студентами проводила виховну роботу в школах, читала лекції на курсах підвищення кваліфікації вчителів, дбала про поширення науково-педагогічних видань серед учителів та студентів.

У першій половині п’ятидесятих років ХХ ст. значну роль у зростанні науково-методичного та кадрового потенціалу кафедри відіграв завідуючий, кандидат педагогічних наук, доцент Василь Павлович Луцький (1951-1955). Наукові інтереси кафедри за часів завідування В. П. Луцького зосередилися на вирішенні проблем політехнізації школи, трудового виховання школярів, навчально-виховної роботи в школах-інтернатах. У ці роки на кафедру прийшли молоді педагоги й психологи З. І. Кувалдіна, Г. В. Шаблінська, Н. І. Рисіна, Г. П. Якубанець. Значно активізувалась у ті роки макаренкознавча робота, що сприяла значною мірою присвоєнню нашому навчальному закладу імені А. С. Макаренка.

У 1958-1963 рр. кафедру очолював кандидат педагогічних наук, доцент Вадим Костянтинович Григорьєв. Під його керівництвом продовжилася робота над розробкою проблем політехнічної освіти, методичного забезпечення навчально-виховного процесу в школах інтернатах, над макаренкознавчою проблематикою. Особлива увага приділялася кафедрою організації системних зв’язків з базовими школами інституту, мережа яких охоплювала всю область.

Відмінним організатором психолого-педагогічної та методичної роботи показала себе кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри Ольга Яківна Польська (керувала кафедрою у 1963-1968 рр.). Предметом пріоритетного науково-методичного інтересу кафедри в ті роки стала активізація процесу навчання. Викладачі багато працювали над удосконаленням методики викладання психолого-педагогічних дисциплін. Продовжилася робота і над традиційною для кафедри тематикою: політехнічна освіта, трудове виховання, особливості організації навчально-виховного процесу у школах-інтернатах, макаренкознавчі дослідження.

Важливим етапом розвитку кафедри став період (1968-1977 рр.), коли її очолювала кандидат педагогічних наук, доцент Поліна Олексіївна Ключникова – висококваліфікований фахівець, мудрий наставник творчої молоді, вимогливий керівник. Кафедра активно працювала над удосконаленням методичного забезпечення викладання психолого-педагогічних дисциплін, організацією самостійної роботи студентів-заочників. Велика увага приділялася педагогізації соціального середовища. Викладачі кафедри були активними лекторами товариства «Знання», читали для громадськості області лекції на теми «Про виховання активної життєвої позиції», «Формування громадянського світогляду», «Комплексний підхід у вихованні» та ін. У цей період на кафедру прийшли працювати доцент І. А. Шаповалов, викладачі В. Й. Марченко, С. С. Антонченко, В. Д. Юр’єва, В. І. Сенчуріна.

У подальше вдосконалення роботи кафедри, запровадження нових педагогічних технологій вагомий внесок зробив її завідувач, кандидат педагогічних наук, доцент Євген Миколайович Вольський (керував кафедрою у 1977-1981 рр. та у 1994 – 1996 рр.). Активними однодумцями та новаторами на кафедрі стали проректор з наукової роботи, доктор педагогічних наук, професор А. В. Іванченко, кандидат педагогічних наук, доцент Л. П. Кічатінов, кандидат педагогічних наук, доцент Н. А. Кічатінова, кандидат педагогічних наук, доцент М. О. Лазарєв, кандидат педагогічних наук, старший викладач Г. П. Якубанець, кандидат психологічних наук, В. О. Савельєв, викладачі В. Й. Марченко, В. І. Сенчуріна та Є. В. Анохін, останній створив гурток горністів і барабанщиків «Сигнал», що згодом переріс у багатопрофільний соціально-педагогічний центр.

У 1981–1987 рр. кафедру очолював кандидат педагогічних наук, доцент Леонід Петрович Кічатінов, діяльність якого була спрямована на активізацію науково-дослідної роботи, оптимізацію навчально-виховного процесу у вищій школі. Одним із проявів творчої ініціативи Л. П. Кічатінова стало створення при кафедрі наукової лабораторії з проблем «Виховання громадської і трудової активності школярів». У роботі лабораторії брали участь викладачі ВНЗ України та вчителі шкіл Сумської області. Апробація результатів наукових досліджень здійснювалася на численних представницьких науково-практичних конференціях та семінарах, що проводилися кафедрою; значно розширилася практика публікації наукових робіт викладачів у збірниках, які видавав педінститут. У цей час у самостійний науковий підрозділ з числа викладачів кафедри педагогіки виділилася кафедра психології. Продовжувалося подальше кадрове поновлення кафедри педагогіки. До її складу ввійшли кандидати педагогічних наук, доценти А. М. Зарукіна, М. П. Кононенко та А. В. Шведова, кандидат педагогічних наук, старший викладач А. А. Сбруєва, старший викладач
І. Й. Федотенко, асистент В. Ю. Голубченко.

У складний період соціально-економічних і політичних реформ (1987 – 1994 рр.) кафедрою керував кандидат педагогічних наук, професор Микола Остапович Лазарєв. У ці часи колектив не тільки не втратив свого творчого потенціалу, але й розширив його, здобув додаткові можливості кадрового росту: при кафедрі була відкрита аспірантура, започатковано видання збірника наукових праць «Педагогічні науки», що ввійшов до переліку фахових видань ВАК України. Предметом пріоритетного наукового інтересу викладачів стала проблема формування пізнавальної активності та творчості студентів ВНЗ та школярів. У 1994 р. переважно з числа працівників кафедри педагогіки під керівництвом професора
М. О. Лазарєва був сформований новий науковий підрозділ – кафедра педагогічної творчості. Кадровий склад кафедри педагогіки поповнився у в кінці 80-х – першій половині 90-х рр. ХХ ст. новими висококваліфікованими фахівцями, серед яких кандидати педагогічних наук, доценти
Л. М. Артюшкіна, О. І. Огієнко та Г. Ф. Чернишова, ст. викладач І. О. Гуппал, викладачі В. Г. Бабіч, О. В. Перетятько.

З 1996 р. і по сьогоднішній день кафедра працює під керівництвом доктора педагогічних наук, професора Аліни Анатоліївни Сбруєвої (у 2001–2004 рр., під час навчання А. А. Сбруєвої у докторантурі, кафедрою керувала кандидат педагогічних наук, доцент, а згодом доктор педагогічних наук, професор О. І. Огієнко).

 

До речі з 2009 по 2016 роки А. А. Сбруєва обіймала посаду проректора з наукової роботи, на якій з кінця 1970-х років по 1986 рік працював її батько, доктор педагогічних наук, професор Анатолій Васильович Іванченко.